Провідні полімери – це високо{0}}молекулярні-матеріали з електропровідними властивостями, отримані диспергуванням провідних речовин (таких як сажа, металеві частинки тощо) у полімерній матриці за допомогою хімічних або фізичних методів.
Їх провідність знаходиться між провідниками та ізоляторами, що робить їх широко використовуваними в електроніці, енергетиці та медицині. Механізми провідності провідних полімерів в основному включають електронну та іонну провідність. Електропровідні полімери, такі як поліанілін і поліпірол, демонструють високу електропровідність і екологічну стабільність; іоннопровідні полімери зазвичай використовуються в електролітних матеріалах, наприклад полімерні електроліти в літій-іонних батареях.
Процеси отримання електропровідних полімерів різноманітні, включаючи змішування розчинів, змішування в розплаві та полімеризацію на місці-. Змішування розчину підходить для приготування високодисперсних електропровідних композитних матеріалів, тоді як змішування в розплаві більше підходить для велико-масштабного виробництва. На властивості електропровідних полімерів впливають вид, вміст і дисперсність наповнювачів, а також властивості полімерної матриці.
